Сонячне сяйво сковує рухи
Сонячне сяйво сковує рухи, Воно перехоплює подих і відбирає руки. Шалений біль і крик про порятунок, Дівчина плаче, отримавши дарунок. Її розбите серце було у тому пакунку, Що наче сонце палає і відбирає про нього думку. Вона благає про поміч, але чує лиш тишу. Вона більше не молиться, у неї забрали усю душу. Сонячне сяйво спалює очі, Воно наче ліхтар палає що ночі. Дівчина не спить і стиха плаче, Її серце болить і дихати стає важче. Сонячне сяйво спалює серце, Воно скам‘яніло і геть уже мертве. Дівчина уже просто померла, А у серцях інших залишилася лише біль шалена.
2021-04-03 11:57:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3940
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4898