Сонячне сяйво сковує рухи
Сонячне сяйво сковує рухи, Воно перехоплює подих і відбирає руки. Шалений біль і крик про порятунок, Дівчина плаче, отримавши дарунок. Її розбите серце було у тому пакунку, Що наче сонце палає і відбирає про нього думку. Вона благає про поміч, але чує лиш тишу. Вона більше не молиться, у неї забрали усю душу. Сонячне сяйво спалює очі, Воно наче ліхтар палає що ночі. Дівчина не спить і стиха плаче, Її серце болить і дихати стає важче. Сонячне сяйво спалює серце, Воно скам‘яніло і геть уже мертве. Дівчина уже просто померла, А у серцях інших залишилася лише біль шалена.
2021-04-03 11:57:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524