Сонячне сяйво сковує рухи
Сонячне сяйво сковує рухи, Воно перехоплює подих і відбирає руки. Шалений біль і крик про порятунок, Дівчина плаче, отримавши дарунок. Її розбите серце було у тому пакунку, Що наче сонце палає і відбирає про нього думку. Вона благає про поміч, але чує лиш тишу. Вона більше не молиться, у неї забрали усю душу. Сонячне сяйво спалює очі, Воно наче ліхтар палає що ночі. Дівчина не спить і стиха плаче, Її серце болить і дихати стає важче. Сонячне сяйво спалює серце, Воно скам‘яніло і геть уже мертве. Дівчина уже просто померла, А у серцях інших залишилася лише біль шалена.
2021-04-03 11:57:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2241
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12021