Я вічність,а ти надія
Моє серце назавжди твоє, Живе чи мертве? Чекатиму я на тебе Серед провулок безсмертя. Я залишусь таким навіки, До останньої твоєї миті, Коли серце враз зупинилося І очі твої закрилися. Я знаю, розумію, що час спливає, І з роками сум минає, Та досі тебе в пам'яті тримаю І лиш Бога благаю. Хай буде життя на небі, І богиня моя зійде, Обернись у бік долі, І тоді я побачу тебе. Зворотньої дії немає, І кожного разу питаю: Коли кінець настане, Коли я зможу здолати. Той порив надій і вітрів, Ти кохання моє, я знаю, Та лиш в пам'яті знову тримаю, Я безсмертний серед віків. Але твоє життя закінчилося, І як би хотів змиритися, Та досі серце шалено тремтить, Як згадую, що мене душить. Ти у сні мені являєшся, І так щиро усміхаєшся, Я вічність, а ти надія, І разом ми течія віри.
2024-06-12 07:32:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4088
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2388