Чи я людина?
Олексій Коваль
Жалібно кричу, Як людина, Що благає про пощаду, Але ніхто не гляне на мою сторону, Бо вкритий брудом. Я ледве можу встати, Та знову упаду. Сльози течуть, Не заспокоюється серце моє, Як мрець, Марить своїми надіями. Всі вони байдуже проходять, по моєму тілу. Не має розради в цьому прекрасному світі. Може колись побачать мене, Як людину, А не як робочу силу та шматок лайна.
2024-08-14 11:33:53
1
0
Інші вірші поета
Жажда крові Краса ранку Тривога на душі Душа і Розум
Інші поети
jxsx_ kxlsxw
@jxsx_kxlsxw
virvechka
@virvechka
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4051
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9524