Чи я людина?
Жалібно кричу, Як людина, Що благає про пощаду, Але ніхто не гляне на мою сторону, Бо вкритий брудом. Я ледве можу встати, Та знову упаду. Сльози течуть, Не заспокоюється серце моє, Як мрець, Марить своїми надіями. Всі вони байдуже проходять, по моєму тілу. Не має розради в цьому прекрасному світі. Може колись побачать мене, Як людину, А не як робочу силу та шматок лайна.
2024-08-14 11:33:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3627
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688