Чи я людина?
Жалібно кричу, Як людина, Що благає про пощаду, Але ніхто не гляне на мою сторону, Бо вкритий брудом. Я ледве можу встати, Та знову упаду. Сльози течуть, Не заспокоюється серце моє, Як мрець, Марить своїми надіями. Всі вони байдуже проходять, по моєму тілу. Не має розради в цьому прекрасному світі. Може колись побачать мене, Як людину, А не як робочу силу та шматок лайна.
2024-08-14 11:33:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1586
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
102
8
12050