Чи живий цей світ?
Сіре небо, місто і люди. Я привид в цьому місті, Бо особливий від інших. Всі занурені у своїх справах, Як машини, Що кожен раз роблять по інструкції. Ніхто не побачить мене, Наче невидима пустка. Нікому не потрібний, Всім байдуже до свого серця, Наче звірі, Забули про колишню доброту, ніжність і щирість. Йде вічний дощ, Краплі холодні, Що потихеньку отруюють людину. Живу собі сам, Годинник байдуже цокає. Радіо гучне, Бо розповідає важливі новини:"Економіка, політика, фінанси, технології." Колись не витримаю цього безглуздя. Накладу на себе руки, А на заміну прийдуть інші, Які вже не матимуть ні душі і ні розуму.
2024-08-19 08:17:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8289
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3813