Забуті солдати
Одного раннього дня,
Коли ще весь світ спатиме;
Горе на душі,
Ріже моє серце,
Наче мороз у літню пору.
Схід сонця,
Чарка кальвадосу,
У зубах запалена сигарета.
Все це безглуздо,
Спогади з минулої війни,
Переслідують мене тихим страхом.
Людство забуло про нас,
Наче ніякої війни не було,
Ніхто не помирав,
У страшних муках.
Ніхто не плакав.
Хотілося повернутися додому,
Аби не бачити за кожним кроком смерть.
Людство забуло,
Бо воно звикло жити у мирі.
Солдати біль тиху,
Заливають міцними напоями,
Бо це єдині товариші,
Які їх підтримують своїм хмелем.
Напиваються до чортиків,
Аби більше не бачити у думках,
Жахи свого фаху.
2024-10-12 04:35:18
1
0