Плач душі
Олексій Коваль
День пройшов марно , Як швидко він закінчився. Втратив дорогоцінний час, Якого більше не повернути. Темрява у моїй душі, Сповита холодними дощами, Де тільки малесенький згасаючий вогник, Що ніколи не розпалиться. Куди дітися зі своїм страждальним, скорботним болем, Коли згасли останні іскринки, Колись великого, теплого багаття.
2024-08-10 17:05:33
0
0
Інші вірші поета
Що таке кохання? Зустріч зі смертю Запах міста Осінь
Інші поети
kamilionus_
@kamilionus_
а.
@freshredrosess
Yunus Arpacı
@yunusarpc
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2393
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13191