Емігрант
Біганина по всесвіту, І один закон, Без паспорта -ти ніхто, Підробіток продажем дрібничок, Страх перед величним мундирем, Арешт за нелегальну торгівлю. Знов доля заносить в нову країну, Де всім чхати на твоє нікчемне становище, Видурений пройдоха, Лихоманка від мученицького життя. Існує тільки три шляхи емігрантського буття: Рятуватися-новий паспорт у руках, Виживати-жебракування та в'язниця, Самогубство - повіситися чи застрелитися. Людство живе ілюзорним світом, Шикарні бали, фестивалі, Несправедливо,але кожного застане кара. Втеча через мільйони кордонів, Але туга за Батьківщиною, Як великий тягар що не відірвеш. Безрозсудні вчинки, Знайомі краєвиди, Не сльози стрічають їх, А тільки байдуже обличчя, Що втратило здатність радіти. Небезпека бути пійманим у своїй країні. Повернення у батьківські землі, Де колись пролетіли молоді роки, Школа, друзі, перше кохання та патріотизм запальний, Все це у минулому житті. Недовго довелося чекати на засідку, Зустрічають його тільки наручники й поліцай: - Ось ти зраднику! Так зустрічає невинного держава, За революційні та небезпечні думки, Звичайні вони, Тихі та спокійні, Але це заважає владі.
2025-01-26 19:54:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4505
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12100