Мої стосунки зі смертю від самого мого народження можна протиставити стосункам з таємною дівчиною, якій явно до вподоби нестандартний флірт. Дівчина з перченим характером і любить чорний гумор. Вона викликає інтерес в багатьох, знає про це і вміло користується, але обирає саме тебе. Точніше, саме в цей момент, вона обирає ще багатьох над ким уміло жартує, але спостерігаючи за тим, як довго тягнуться ваші ігри, тобі здається, що обрала вона саме тебе. Вона легко може вбити, позбавити абсолютно всього, стерти. Так вона робить із тисячами тих, хто живе в цьому світі. Але саме з тобою їй до вподоби фліртувати, проявляти свою дивакувату любов, посилаючи пекельні поцілунки. «Не забувай, я тут, я поряд. Люблю». Наш флірт почався відразу після моєї тілесної появи. Навряд чи новонароджений, прибулий з лона матері організм, який до того ж є недоношеним, а тому з’являється на цей світ в дуже маленьких розмірах, може стати для когось привабливим. Проте її приваблює. Цих подій я, ясна річ, не пам’ятаю зовсім. Проте рідні часто згадували про їх при нагоді, тому оповісти можу.

З’являюсь я у великих муках. Мама казала, що народжувати було важко, та зробила це сама, кесарів розтин робити відмовилась. У наступні дні моє майбутнє існування в цьому світі стоїть під великим питанням. Я знаходжусь на грані між життям і смертю. Мої дихальні органи виконують свою роботу не належним чином, тому мене підключають до апарату штучного дихання. Годування, яке автоматично стає невід’ємним бонусом кожного новонародженого немовляти, для мене ставиться під заборону. Годують мене лише через спеціальний прилад - трубку яку просувають до рота. Пізніше, один з авторитетних лікарів, чоловік зі стажем, ставить під питання ще й мій нормальний розвиток і подальше функціонування, нарікаючи це красномовним: «замість мозку – вода». Через декілька років, коли мені буде при мірно 2-3 роки, і я вже знатиму всю абетку і по невеличкому віршику до кожної з наведених літер, мої рідні зі мною на руках поїдуть до нього знову. Де перед його очима, мені скажуть продемонструвати свої вміння, що я слухняно і зроблю. Він скаже що я дуже розумний, на що моя мама відповість: «правда? А при народженні нам сказали, що у нас замість мозку – вода». «Хто??» - запитає він, не приховуючи свого здивування й обурення. «Педіатр-мужчина». Він замовкне, нічого так і не відповівши. Все зрозуміє. За весь час він був і залишався єдиним педіатром-чоловіком в тій клініці. Це все, що я можу пригадати з розповідей про ті часи.

Я не знаю якою б була реакція того чоловіка, якби він знав, що через десяток років я закінчу школу із золотою медаллю (яка зараз благополучно припадає пилом у шафі, і насправді приносить не багато користі).

Не знаю, як би він почувався, взнавши, що я займаюсь музикою і послухав би щось з того, про що я пишу.

У тій грі з перетягуванням каната, я переміг у смерті. Проте, її незначні смертельні улови, які слугують нагадуванням про те, що вона поряд і не забула про мене, нагадують про наш жаркий флірт і її палку любов до чорного гумору і сьогодні. Улови по типу не вимкненого, або раптово потухлого, газу, який викликає запаморочення, біль у голові, але щось примушує вчасно встати, пройти на кухню і вимкнути плиту. Або ж ситуація, коли з дороги сходить автомобіль, який зробивши пару кіл, не справляється з управлінням і злітає на узбіччя. Вона не хоче вбивати мене, їй до вподоби жарти. Їй подобається розставляти капкани,та і дуже тішиться коли я у них потрапляю. Вона проявляє любов по-своєму.

Вже закінчуючи цю історію, я впіймав себе на думці про те що, а якщо наше уявлення про смерть дійсно не таке, яким являється насправді? Чому ми думаю, що бог, якщо він і є, обов’язково повинен виконувати наші забаганки, а смерть являє собою лише образ старечого кістяка з косою?

Що якщо уявити її як живий (парадоксально) організм? По типу, тієї ж дівчини, побачення з якою у тебе буде лише раз у житті, а після чекають довгі ( а у когось не дуже) роки розлуки? Що би я їй сказав на такому побаченні?

- Я знаю, що рано чи пізно ти прийдеш по мене. Я чудово усвідомлюю, що не зможу завжди бути сильнішим і тягти канат на себе вічно. Рано чи пізно ти перетягнеш його на свій бік і переможеш у цій грі. Коли ти прийдеш, я постараюсь бути готовим. Хоча насправді ніхто не може бути готовим до тебе…

«Я не вірю в бога, але іноді мені його не вистачає»

Джуліан Барнс.

10:54.

7 квітня 2020 – 13 квітня 2020.

15:10.