7 квітня 2020 я закінчив цю оповідь. О 10:54 вніс останні правки. Я почав редагувати, але постійні сумніви стосовно того чи варто це робити не давали мені спокою. Я хотів перш за все залишитися чесним з собою. За ці 20 років у мені набралось багато історій і спогадів, які давили мене, і їх я хотів висловити. 25.07.2020 я повертаюсь сюди знову. Повертаюсь щоб все таки довести все до кінця і написати постскриптум. Книга лежала «в столі» декілька місяців, та й я вже було втратив будь яку надію стосовно її випуску. Що так разюче вплинуло на моє рішення? Сьогодні мій кращий друг втратив близьку людину. А осінню минулого року цей світ втратив свій справжній талант. Людину, яка щиро його, світ, любила, шукала в ньому лише хороші сторони і боролась хоч було не легко. Людину з якою мені випала честь бути знайомим особисто. Так сталось що я дізнався про її смерть тільки декілька тижнів тому – зі статей в Інтернеті. З тих самих статей, дізнаюсь, що вона робила добро навіть за декілька місяців до смерті. Це вражає. Не знаю чи я зміг би так само будучи на її місці.

Це так тупо, коли ти знаходиш новини про добре знайому тобі особу, бачиш багато хорошого, щиро радієш, а вбиваючи цей ж запит з її іменем через декілька місяців - тобі не видає нічого окрім звісток про її смерть. Про неї можна говорити багато, але факт залишався в тому, що прекрасне було втрачено. Так сталося, що десь за півтора роки до цієї події, вона знайшла мене в «Контакті», додалась. Тобто, вона теж мене не забувала, цікавилась і змогла впізнати в мені того малого, десятирічного. Я не знаю як це звучатиме, але хоч ми і не бачились багато років, мені давно не було настільки когось жаль. Цього разу не я втратив близьку собі людину – частинку хорошого втратив цілий світ. Частинку, яка щиро любила його і більше всіх заслуговувала в ньому залишитися. Але завжди була в ньому гостею.

Лєна Ватан – спасибі за віру і позитив який ти несла цей світ і випромінювала своїм існуванням. Не знаю як би ти сприйняла все це і чи впізнала б за призмою депресії того малого який раніше сміявся. «Жизнь дана нам не для того, чтобы жаловаться», - ця фраза буде зі мною вічно. На відміну від мене, ти не розуміла як можна бути чимось не задоволеним, якщо тобі дане життя. Мені часто говорили, що у мене талант, а я не вірив. Я просто писав і виконував букви. Натомість, художники завжди уявлялись мені справжнім талантом, який не купиш, не підробив. У мене досі є малюнок з ангелами який ти подарувала мені тоді в холі і та фотка з тобою в моєму альбомі. Лєн, якщо бог дійсно є, то я надіюсь, що ти нарешті знайшла своє місце і тобі там комфортно. Сподіваюсь, навколо тебе літають ангели, поки ти їх малюєш. Щиро вірю, що вони такі ж гарні, як на твоїх картинах…

Присвячується:

Ян Вікторов.

Хочу щоб ти не опускав рук.

Я знаю наскільки тобі зараз боляче, але хочу щоб ти залишався сильним.

Я вірю в тебе, друже.

Лєна Ватан.

(Одеська художниця. Поетеса. Акторка театру.

Одвічна авантюристка, яка показала мені, що потрібно в себе вірити не дивлячись ні на що).

А також всім, хто залишається зі мною попри все. Я люблю вас.

«Хотя я даже не понимаю почему человеку не нравиться человек. Если Господь создал вас, так любите друг друга».

Лєна Ватан.

29.07.2020.

23:41.