Мій бенґер

Vlad Hazda

В голові постійна каша, Вся Земля ніби давно не наша, А навкруги щасливі Саша, Маша й Даша, Лише в думках моїх твориться повна лажа. Нічого в цій біді не помагає, І, певно, лише Бозя знає, Чи не знає... А ми не діти вже, і знаєм, що його немає. Усе банально, як стара спіраль, Завис мій мозок, може ctrl delete + alt? Не те, не робот я, до біса ту печаль, Хоча гуде і далі все, фальшива магістраль. Часом на мене давить ця моя ж харизма, І прозвучало це самозакохано й капризно, Проте я скорчу знов якусь дурну мармизу, Цим самим прямо у вогонь підкину хмизу. Закриєм теми літні всі тепер, Запалю я сигару, як старпер, Візьму вина, щоб було все солодке, Осінь, привіт, час знову нагадать терпке. Писати, згадувати, думати час, А хто у мене забере це - @#$% Усе кудись летить, усе йде проти нас, А ще, ви може чули, вкотре подорожчав газ.... І що ж тепер робити усім нам? Хтось буде налягати на "стограм", Хтось вкотре заблокує телеграм, А я не хтось, тож не вступлю в капкан. Один сказав, що істина проста, Інший крить, що повна то @#$%& А я? А що я? Я - вода. Думай, що хочеш, я пішов, па-па.

2018-08-31 20:56:44

6

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11480

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3846