Мій бенґер
В голові постійна каша, Вся Земля ніби давно не наша, А навкруги щасливі Саша, Маша й Даша, Лише в думках моїх твориться повна лажа. Нічого в цій біді не помагає, І, певно, лише Бозя знає, Чи не знає... А ми не діти вже, і знаєм, що його немає. Усе банально, як стара спіраль, Завис мій мозок, може ctrl delete + alt? Не те, не робот я, до біса ту печаль, Хоча гуде і далі все, фальшива магістраль. Часом на мене давить ця моя ж харизма, І прозвучало це самозакохано й капризно, Проте я скорчу знов якусь дурну мармизу, Цим самим прямо у вогонь підкину хмизу. Закриєм теми літні всі тепер, Запалю я сигару, як старпер, Візьму вина, щоб було все солодке, Осінь, привіт, час знову нагадать терпке. Писати, згадувати, думати час, А хто у мене забере це - @#$% Усе кудись летить, усе йде проти нас, А ще, ви може чули, вкотре подорожчав газ.... І що ж тепер робити усім нам? Хтось буде налягати на "стограм", Хтось вкотре заблокує телеграм, А я не хтось, тож не вступлю в капкан. Один сказав, що істина проста, Інший крить, що повна то @#$%& А я? А що я? Я - вода. Думай, що хочеш, я пішов, па-па.
2018-08-31 20:56:44
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3227
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5292