Пристрасть
Вона часто буває бажанною, Та як з'явиться птахою сильною, То тоді вже стає нездоланною, І такою незримою, вільною. Часом, з'явиться з видом коханої, Тієї прекрасної дівчини, Запалає усе від єдиної, Як загляне очима огненними. Торкнеш родимку на ключиці, Поцілуєш ту шию оголену, Віддасишся повністю пристрасті Та вберете їй разом повністю. Пристрасть й інша в природі буває, Коли пишеш ти віршами, прозою, І натхнення тебе розриває, Сам керуєш своєю погодою. В когось муза єдина то музика, І вдихає її кожну ноту дзвінку. Ну а хтось не може без пензлика, Щоб провести хоч раз по листку... Тож буває вона дуже різною, І ми часто без неї не можемо Я знайду, та не знатиму спокою, Свою пристрасть - власного фенікса.
2018-06-10 10:08:09
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Як рідко буває, коли читаєш літери і відчуваєш написане в собі. Це дуже проникливо.. Пане автор, а Ви геній! ❤️
Відповісти
2018-06-10 14:02:51
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6277
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3227