Пристрасть
Vlad Hazda
Вона часто буває бажанною, Та як з'явиться птахою сильною, То тоді вже стає нездоланною, І такою незримою, вільною. Часом, з'явиться з видом коханої, Тієї прекрасної дівчини, Запалає усе від єдиної, Як загляне очима огненними. Торкнеш родимку на ключиці, Поцілуєш ту шию оголену, Віддасишся повністю пристрасті Та вберете їй разом повністю. Пристрасть й інша в природі буває, Коли пишеш ти віршами, прозою, І натхнення тебе розриває, Сам керуєш своєю погодою. В когось муза єдина то музика, І вдихає її кожну ноту дзвінку. Ну а хтось не може без пензлика, Щоб провести хоч раз по листку... Тож буває вона дуже різною, І ми часто без неї не можемо Я знайду, та не знатиму спокою, Свою пристрасть - власного фенікса.
2018-06-10 10:08:09
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Як рідко буває, коли читаєш літери і відчуваєш написане в собі. Це дуже проникливо.. Пане автор, а Ви геній! ❤️
Відповісти
2018-06-10 14:02:51
1
Інші вірші поета
Японське хоку українською, з мексиканським котом на фоні Вона Зловити корону за день до від'їзду Дурні думки
Інші поети
Наталія
@di_di_badabum
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3933
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11562