Простота
Vlad Hazda
Нас всіх колись врятує простота, Коли ми так візьмемо й знищим голову, Залишимо лиш сірого кота Та дівчину вродливу, півоголену. Залишимо лиш декілька тонів, Усі ті гами всіх давно дістали. Так хочеться звичайних кольорів, А інші щоб кудись попропадали. Залишимо природню вроду, не нову, Ту, що колись тут панувала, Прекрасну лиш від того, що просту, Але щоб цього разу не пропала. Залишимо ще мову чарівну, Просту, без зайвих всіх зворотів, Що фразу ту звичайную одну Псує ярмом невдалих заворотів. Залишимо ще лірику й любов, Вони пліч-о-пліч йдуть, я знаю те напевно, Проте спростим їх, хай не стигне кров. Навіщо мучить нас даремно? Коли все викинем, залишим геніальне, Лиш добре глянь - це рішення брутальне, Бо все просте, як глянеш - то банальне, Але чомусь до біса унікальне.
2018-06-11 20:55:08
9
0
Інші вірші поета
За що я люблю постмодернізм Вслухайся. Вдумайся. Забий Недоінструкція Молитва за спасіння від плацкарту
Інші поети
تُومِي.
@Tome_nov
Наталія
@di_di_badabum
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15778
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5817