Простота
Нас всіх колись врятує простота,
Коли ми так візьмемо й знищим голову,
Залишимо лиш сірого кота
Та дівчину вродливу, півоголену.
Залишимо лиш декілька тонів,
Усі ті гами всіх давно дістали.
Так хочеться звичайних кольорів,
А інші щоб кудись попропадали.
Залишимо природню вроду, не нову,
Ту, що колись тут панувала,
Прекрасну лиш від того, що просту,
Але щоб цього разу не пропала.
Залишимо ще мову чарівну,
Просту, без зайвих всіх зворотів,
Що фразу ту звичайную одну
Псує ярмом невдалих заворотів.
Залишимо ще лірику й любов,
Вони пліч-о-пліч йдуть, я знаю те напевно,
Проте спростим їх, хай не стигне кров.
Навіщо мучить нас даремно?
Коли все викинем, залишим геніальне,
Лиш добре глянь - це рішення брутальне,
Бо все просте, як глянеш - то банальне,
Але чомусь до біса унікальне.
2018-06-11 20:55:08
9
0