Вірш із хоку.

Vlad Hazda

Останній самурай. Давно розчинився в минулих легендах, Та зник не для всіх. Останній герой. Він був таким не для них, а для нас, Єдиних. Останній поет. У всіх вбачав він найкраще. Завжди. Останній співак. Залишились музика в наших думках, Не стихла. Останній художник. Малюнки його, це найкраще, що бачили ми, А ми бачили багато. Останній листок. Упаде, і ми вкотре згадаємо всіх. Хто прожив не для себе.

2018-05-30 20:59:48

Інші вірші поета

Особлива медитація Сірник За що я люблю постмодернізм Вечір самотності

Інші поети

Baekiia 44

@exobaek

Іллаір Гетт

@IllGett

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2415

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12009