Час
Хотіли б мати владу ви над часом? Аби побачити: що буде там колись, Або ж змінити те, що вже минуло, Щоб зараз було краще, ніж тоді. А ви хотіли глянути в майбутнє? І порівняти: що було, що є. Видовище це було б незабутнє: Ви дивитеся, а душа гниє. Побачили б усе, що з вами стало, За кільканадцять збіса довгих літ. Бажяння жити в мить би все зникало Якби дізнались ви, що в серці буде лід. Окей, забудем дружньо про майбутнє, Є ще ж минуле - думаєте ви, Скоріш за все, ключ щастя твій там буде, Вертайся, змінюй, ідеально заживи. Проте, зажди, адже як зміниш те, що було, Уже не станеш ти таким, як є наразі. Міркуй. Невже тебе усе дістало, Аж так, що ти готовий знищити усе й відразу? Так розібравшись, відповім вам чесно: Не хочу мати влади я над часом, Бо вірю: те, що проминуло - було добре, І будь-що станеться і те піде на краще.
2018-05-21 13:07:55
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Істина ◼️
Відповісти
2018-05-21 15:45:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12709
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2279