Час
Хотіли б мати владу ви над часом? Аби побачити: що буде там колись, Або ж змінити те, що вже минуло, Щоб зараз було краще, ніж тоді. А ви хотіли глянути в майбутнє? І порівняти: що було, що є. Видовище це було б незабутнє: Ви дивитеся, а душа гниє. Побачили б усе, що з вами стало, За кільканадцять збіса довгих літ. Бажяння жити в мить би все зникало Якби дізнались ви, що в серці буде лід. Окей, забудем дружньо про майбутнє, Є ще ж минуле - думаєте ви, Скоріш за все, ключ щастя твій там буде, Вертайся, змінюй, ідеально заживи. Проте, зажди, адже як зміниш те, що було, Уже не станеш ти таким, як є наразі. Міркуй. Невже тебе усе дістало, Аж так, що ти готовий знищити усе й відразу? Так розібравшись, відповім вам чесно: Не хочу мати влади я над часом, Бо вірю: те, що проминуло - було добре, І будь-що станеться і те піде на краще.
2018-05-21 13:07:55
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Істина ◼️
Відповісти
2018-05-21 15:45:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3306
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12835