За що я люблю постмодернізм
Vlad Hazda
О Боже, як можна його не любити, Як можна по-іншому зараз писати, Як можеш на рамки усі тут забити, І просто робити, від серця творити. Ти можеш написати хоку, А схочеш - задом наперед, І всеодно усі зацінять, Полюбому. Захочеш - пишеш про людину, Захочеш - намалюй труси, Ніхто тут ніц не розуміє, Але всі скажуть: "Щось тут є". І жити кльово нам сьогодні, Читай, що хочеш, лиш хоти Побачити красиве десь в безодні Чужих думок. І на кінець, читайте мої твори, А я, як топ постмодерніст скажу: У мене дупця твориться в башці, І я почав писати вірші....
2018-05-22 07:00:26
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Геніально❗❗❗❇️
Відповісти
2018-05-22 07:21:18
Подобається
Інші вірші поета
Час Запалився Сірник Елегантність
Інші поети
JESS Rose fortune
@rosefleurfortune
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14301
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4878