Заживу я колись в Бельгії
Заживу я колись в Бельгії, Дихаючи спокоєм й зорями, Стану повністю вільним, Забуду що таке "соромно". Між будинків тихо гуляючи, Знайду свою музу з кавою. Вірші відверті читаючи, Милуватимусь садовою павою. Речі чарівні тут кояться Відчуваєш старість в молодості, А в старості юним чуєшся, Найкращим минулим смакуючи. Повернусь я сюди, точно знаю це, Вдихну молодість з кавою й спогадами! Заживу тоді тихо в Бельгії, Насолоджуючись дивним спокоєм.
2020-02-09 22:59:45
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2631
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1981