Зловити корону за день до від'їзду
Зловити корону за день до від'їзду!!! Найгірше, що можна зробити: За крок до тріумфу, солодкої втечі Упасти в тенета ковіду. Хвороба не вбивча, хоч лупить добряче По тобі і твоїм близьким. Вона закриває і знов повертає Все те, що здалось фантастичним. І знову удома і знову локдаун: Мікрорівня, та сил вже немає. 2 тижні звучить, як прокляте прокляття... Мій мозок уже підпухає. Від рефлексій нудить, як і виду паперу! Але що ще мені залишилось? Коли мозок допухне, лиш думками по стінах Рознесеться та й все закінчилось. І нічого страшного, ніхто не вмирає, Та й не вмре — ще рано й даремно. Смерть дурна і холодна, в ній сенсу немає. А в житті? Тут хоча б не так темно. Тут не темно! Тут світло і люди! Тут міста, країни, планети! Лиш для мене найближчі два тижні удома Все це влізе в електронні силуети. Силуети, портрети у Zoomі, Сотню чатів, новини і меми. Все це змушує повертатись насильно в тенета Інтернету — цифрового Едему. Там ти наче зі світом, хоч і звикнути треба Та не вперше, ми це вже робили. Наразі це чи не єдине вікно, Через яке ще є вітер в вітрилах. Ну нічого, ще трохи і корона відпаде І я знову з головою у воду. Буде легше, бо як губиш проклятий багаж: Ще сильніше кохаєш свободу.
2020-09-26 19:43:45
5
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13238
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4375