Батьківщині
Светлана Пилюк
Такого неба, як сльоза, Таких ясних світанків, Повітря, як чиста роса, Таких прозорих ранків... І льону синь, і сонця світ, І річок біг сріблястий І сотні пройдених доріг, І біг років стрімчастий. 01.06.2020
2020-06-01 04:42:56
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Джон Сміт
Може, і я якось наважусь 🤔
Відповісти
2020-06-01 05:33:14
1
Светлана Пилюк
@Nadine Tikhonovitch расширяю горизонты))))
Відповісти
2020-06-01 06:03:10
3
Светлана Пилюк
@Джон Сміт спробуй, і все вийде!!!!
Відповісти
2020-06-01 06:08:29
1
Інші вірші поета
За крок Цей світанок... Я не знаю себе... Не плачь
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12560
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4875