Вертайтесь додому
Светлана Пилюк
А небо на свято так гарно палало! "Салют" , - дітлахи всі мрійливо сказали. "Знамення небесне",- віряни вважали, "На зміну погоди", - в новинах віщали. А хлопцям, в окопах давно вже жилося, На феєрверк це ніяк не здалося. І зірку Різдвяну з них кожен просив, Живим повернутись, щоб сталося сил! І щоб не калікою, хоч не героєм, Живим стати зранку до братнього строю. А небо на свято так гарно палало... "Вертайтесь додому", - воно промовляло! 07.01.2021
2021-01-07 06:16:57
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Станислав КРАЙНОВ
Красиво написанно поздравляю.
Відповісти
2021-01-07 06:29:55
2
Інші вірші поета
Сильніший за тата Квіткове намисто Подарунок долі Дні народження- не дати
Інші поети
hawaii_palmafa
@hawaii_palmafa
Mary
@Marin_98
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4527
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12009