Вертайтесь додому
Светлана Пилюк
А небо на свято так гарно палало! "Салют" , - дітлахи всі мрійливо сказали. "Знамення небесне",- віряни вважали, "На зміну погоди", - в новинах віщали. А хлопцям, в окопах давно вже жилося, На феєрверк це ніяк не здалося. І зірку Різдвяну з них кожен просив, Живим повернутись, щоб сталося сил! І щоб не калікою, хоч не героєм, Живим стати зранку до братнього строю. А небо на свято так гарно палало... "Вертайтесь додому", - воно промовляло! 07.01.2021
2021-01-07 06:16:57
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Станислав КРАЙНОВ
Красиво написанно поздравляю.
Відповісти
2021-01-07 06:29:55
2
Інші вірші поета
Де народився, там і пригодився Не поспішай Знову Подарунок долі
Інші поети
Emu
@starflower
رِينبـــو
@RawanEltheni
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3437
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4915