Gar ýagan güni...

Remezan Mametgurbanow

Gar ýagan güni, Açyk meýdana, Öýkenime sorup, sowuk howadan, Barýan, öz ugruma, (Kim bilýä nirä?) Kalbymy, gussamy buz dek sowadyp, Palçyk toplan ädik bilen ädimläp, Gara tegmil goýup barýan, "Adamda"... Yzymy örtýàr, Her ýan gaýmalap, Bulut ýassygyndan gaçýan ýelekler. Günüme goýanaok, melgun kesirlik, Howlukýan gitmäge, Gyssanýan nirä?... " Ynsan ogly nirä barýañ, säñeläp? Sabyrly bol, howlukmaklyk gerek däl". Pyşyrdysy gulagyma eşdilýär... Asmanyñ ýüzinde, gaýýan melekleñ. Remezan Mämetgurbanow 09.01.2023. снежный день в чистое поле, Вдохнув в легкие, из холодного воздуха, Иду своим путем (Кто знает где?) Сделай мое сердце и мой желудок холодными, как лед, Шагать в грязной обуви оставляя черную метку "Лично"... заметает мои следы бок о бок Перья, вырывающиеся из облачной подушки. Я не могу оторваться, это большое дело. торопиться Что отсутствует? «Сын человеческий, куда ты идешь?» Будьте терпеливы, торопиться некуда». Я слышу, как он шепчет мне на ухо... На лице неба дождь ангелов. Рамазан Маметгурбанов 09.01.2023.

2023-01-10 17:02:21

3

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5007

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11529