05.2021
Чому я той люблю травень? Там просто немає війни... І хтось, хто точно не в праві, Так зрадницьки кличе туди... Туди, де я оживала Після березня і зими, Туди, де навіть не знала, Чи востаннє зустрілись ми... Туди, спливає де швидко Таки неминучий урок І так нестерпно, що гидко, Лунає останній дзвінок... Чому я згадую травень, Як маряться очі твої? Що там є? Що туди манить? Чиї слова, чиї бої? Там просто немає війни, Розвіять очі тумани — Я б завжди жила в цьому сні: Рік двадцять перший. І травень...
2023-01-25 21:00:36
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Твоя Відьма
Скоріше б весна...
Відповісти
2023-02-13 21:12:28
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма І не кажи.
Відповісти
2023-02-13 21:13:06
1
Синій Демон
Двадцять перший...
Відповісти
2023-06-10 22:16:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1223
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1072