10.12
Привіт. Це знов я. Я жива. І я не померла від туги. Хоча знаєш, навряд чи я зможу пережити це вдруге... Не тому що кохаю її чи когось більше за тебе, Та знаєш, біль не лікує від болю — він тягне у небо. Десять. Дванадцять. По колу. Ти знов не побачиш цей ранок. Сьогодні, напевно, в пам'ять про тебе — бузковий світанок. Знову не можу заснути. Мене знову мучить нудота. Я звикла без тебе. Та від думок не рятує робота. Так, не рятують розмови і надто цікаве навчання, І навіть тривале — довготривале! — і щире кохання. А буває, що так мало мене відділяє від тебе, Коли пролітають над містом моїм ворожі ракети... Це ще я... Я без сил... Що відчуваю? Сумую страшенно. Знов загубилась. В серці моєму — нескінченні траншеї. Минає час. Десять. Дванадцять. Ще одна згадка про тебе. Перша дата з таблички. Дата, застрягла між моїх ребер. Привіт. Це все я... Ти мій Бог і бачиш усі мої туги. Будь ласка, лише не дозволь мені пережити це вдруге.
2022-12-10 07:11:07
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Твоя Відьма
Болючий вірш. Але життя триває, незважаючи ні на що
Відповісти
2022-12-11 17:10:38
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Саме так
Відповісти
2022-12-11 19:43:38
1
Воланд Дарсі
Неймовірно, біль робить нас сильнішими, але не завжди ми спроможні його сприйняти
Відповісти
2022-12-19 04:37:26
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1490
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1284