10.12

Nadine Tikhonovitch

Привіт. Це знов я. Я жива. І я не померла від туги. Хоча знаєш, навряд чи я зможу пережити це вдруге... Не тому що кохаю її чи когось більше за тебе, Та знаєш, біль не лікує від болю — він тягне у небо. Десять. Дванадцять. По колу. Ти знов не побачиш цей ранок. Сьогодні, напевно, в пам'ять про тебе — бузковий світанок. Знову не можу заснути. Мене знову мучить нудота. Я звикла без тебе. Та від думок не рятує робота. Так, не рятують розмови і надто цікаве навчання, І навіть тривале — довготривале! — і щире кохання. А буває, що так мало мене відділяє від тебе, Коли пролітають над містом моїм ворожі ракети... Це ще я... Я без сил... Що відчуваю? Сумую страшенно. Знов загубилась. В серці моєму — нескінченні траншеї. Минає час. Десять. Дванадцять. Ще одна згадка про тебе. Перша дата з таблички. Дата, застрягла між моїх ребер. Привіт. Це все я... Ти мій Бог і бачиш усі мої туги. Будь ласка, лише не дозволь мені пережити це вдруге.

2022-12-10 07:11:07

17

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Твоя Відьма

Болючий вірш. Але життя триває, незважаючи ні на що

Відповісти

2022-12-11 17:10:38

1

Nadine Tikhonovitch

@Твоя Відьма Саме так

Відповісти

2022-12-11 19:43:38

1

Воланд Дарсі

Неймовірно, біль робить нас сильнішими, але не завжди ми спроможні його сприйняти

Відповісти

2022-12-19 04:37:26

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5574

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4455