10.12

Nadine Tikhonovitch

Привіт. Це знов я. Я жива. І я не померла від туги. Хоча знаєш, навряд чи я зможу пережити це вдруге... Не тому що кохаю її чи когось більше за тебе, Та знаєш, біль не лікує від болю — він тягне у небо. Десять. Дванадцять. По колу. Ти знов не побачиш цей ранок. Сьогодні, напевно, в пам'ять про тебе — бузковий світанок. Знову не можу заснути. Мене знову мучить нудота. Я звикла без тебе. Та від думок не рятує робота. Так, не рятують розмови і надто цікаве навчання, І навіть тривале — довготривале! — і щире кохання. А буває, що так мало мене відділяє від тебе, Коли пролітають над містом моїм ворожі ракети... Це ще я... Я без сил... Що відчуваю? Сумую страшенно. Знов загубилась. В серці моєму — нескінченні траншеї. Минає час. Десять. Дванадцять. Ще одна згадка про тебе. Перша дата з таблички. Дата, застрягла між моїх ребер. Привіт. Це все я... Ти мій Бог і бачиш усі мої туги. Будь ласка, лише не дозволь мені пережити це вдруге.

2022-12-10 07:11:07

17

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Твоя Відьма

Болючий вірш. Але життя триває, незважаючи ні на що

Відповісти

2022-12-11 17:10:38

1

Nadine Tikhonovitch

@Твоя Відьма Саме так

Відповісти

2022-12-11 19:43:38

1

Воланд Дарсі

Неймовірно, біль робить нас сильнішими, але не завжди ми спроможні його сприйняти

Відповісти

2022-12-19 04:37:26

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1215

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16100