Дивовижна
Nadine Tikhonovitch
Ти не шалена — весела, А небо над нами — не стеля, Ми не чорти — ми сильні, Не відчайдушні, а вільні! В очах — не вогонь, а полум'я, І співаємо різними мовами, Обережні, але не сполохані, Не божевільні — закохані! Найкращі, але не безгрішні, І наші розмови — то вірші, Ти небезпечна — не нýдна, Не надто серйозна, а мудра! Не байдужі до світу — щасливі, Імпульсивні, але справедливі, Ти майбутнє, але не колишнє, Не дивна — ти дивовижна!
2022-02-02 22:03:05
27
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Дана Язовських
😍😍😍
Відповісти
2022-02-18 17:54:15
1
Тетяна
Чудово ❤️
Відповісти
2022-02-18 18:42:10
1
Твоя Відьма
Як я могла пройти повз цього шедевру? Досі не розумію!!!
Відповісти
2022-09-29 23:19:53
1
Інші вірші поета
Таке кохання - це боляче! Я в тебе не закохуюсь ніколи! Насилля Подолані страхи
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2966
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12574