А привиди здатні кохати?

Nadine Tikhonovitch

Серце ледь бʼється у грудях. Чи тримає тут щось силоміць? Часом здається: я щоденно вмираю… Від пʼят до зіниць. Ти знову кличеш мене… Кличеш, немов до рідної хати. Раптом я не жива? Хоча… Чи здатні примари кохати? Досі в памʼяті осінь — мить, де мене розчавило небо… Мені вирвали серце, мов кабель… Я ж тікала ганебно… Буває, знову я задихаюсь і кисень душить мене… А в голові — жити клянуся і віра твоя: все мине… Мине… Усе абсолютно. Та знову живу серед ночі, А вдень містами блукає примара, шукає що очі… Памʼятаю той день — після не боляче ранити руки… Чомусь викликає відразу луна життєвої муки… Було тепло… Тоді шматували моє тіло і душу… А я кричала в судомах: «Я прийду до тебе — я мушу!» Люди приймали за слабкість, чого й не знали на чверть, Я ж своїми думками долала брами небесні і смерть… Не плакали рідні, можливо, над прахом — його не знайшли, Та і з тілом моїм не знайомі жодного морга столи… Але я знаю, коли навічно моє завмерло життя Та поринув мій понівечений мозок у забуття… Знаю: тоді я померла — пожаліла в цей день мене смерть І забрала разом з тобою, хизуючись кількістю жертв… Пʼять років чужих голосів і злитих в один ароматів… Чуєш… Раптом я не жива, а привиди здатні кохати?

2023-10-06 20:27:31

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тигриця

Прекрасний вірш😍 Хоча сумний🤔

Відповісти

2023-10-06 21:04:15

1

Твоя Відьма

💔

Відповісти

2023-10-07 13:54:36

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5579

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4345