А привиди здатні кохати?

Nadine Tikhonovitch

Серце ледь бʼється у грудях. Чи тримає тут щось силоміць? Часом здається: я щоденно вмираю… Від пʼят до зіниць. Ти знову кличеш мене… Кличеш, немов до рідної хати. Раптом я не жива? Хоча… Чи здатні примари кохати? Досі в памʼяті осінь — мить, де мене розчавило небо… Мені вирвали серце, мов кабель… Я ж тікала ганебно… Буває, знову я задихаюсь і кисень душить мене… А в голові — жити клянуся і віра твоя: все мине… Мине… Усе абсолютно. Та знову живу серед ночі, А вдень містами блукає примара, шукає що очі… Памʼятаю той день — після не боляче ранити руки… Чомусь викликає відразу луна життєвої муки… Було тепло… Тоді шматували моє тіло і душу… А я кричала в судомах: «Я прийду до тебе — я мушу!» Люди приймали за слабкість, чого й не знали на чверть, Я ж своїми думками долала брами небесні і смерть… Не плакали рідні, можливо, над прахом — його не знайшли, Та і з тілом моїм не знайомі жодного морга столи… Але я знаю, коли навічно моє завмерло життя Та поринув мій понівечений мозок у забуття… Знаю: тоді я померла — пожаліла в цей день мене смерть І забрала разом з тобою, хизуючись кількістю жертв… Пʼять років чужих голосів і злитих в один ароматів… Чуєш… Раптом я не жива, а привиди здатні кохати?

2023-10-06 20:27:31

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тигриця

Прекрасний вірш😍 Хоча сумний🤔

Відповісти

2023-10-06 21:04:15

1

Твоя Відьма

💔

Відповісти

2023-10-07 13:54:36

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4792

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1641