А привиди здатні кохати?

Nadine Tikhonovitch

Серце ледь бʼється у грудях. Чи тримає тут щось силоміць? Часом здається: я щоденно вмираю… Від пʼят до зіниць. Ти знову кличеш мене… Кличеш, немов до рідної хати. Раптом я не жива? Хоча… Чи здатні примари кохати? Досі в памʼяті осінь — мить, де мене розчавило небо… Мені вирвали серце, мов кабель… Я ж тікала ганебно… Буває, знову я задихаюсь і кисень душить мене… А в голові — жити клянуся і віра твоя: все мине… Мине… Усе абсолютно. Та знову живу серед ночі, А вдень містами блукає примара, шукає що очі… Памʼятаю той день — після не боляче ранити руки… Чомусь викликає відразу луна життєвої муки… Було тепло… Тоді шматували моє тіло і душу… А я кричала в судомах: «Я прийду до тебе — я мушу!» Люди приймали за слабкість, чого й не знали на чверть, Я ж своїми думками долала брами небесні і смерть… Не плакали рідні, можливо, над прахом — його не знайшли, Та і з тілом моїм не знайомі жодного морга столи… Але я знаю, коли навічно моє завмерло життя Та поринув мій понівечений мозок у забуття… Знаю: тоді я померла — пожаліла в цей день мене смерть І забрала разом з тобою, хизуючись кількістю жертв… Пʼять років чужих голосів і злитих в один ароматів… Чуєш… Раптом я не жива, а привиди здатні кохати?

2023-10-06 20:27:31

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тигриця

Прекрасний вірш😍 Хоча сумний🤔

Відповісти

2023-10-06 21:04:15

1

Твоя Відьма

💔

Відповісти

2023-10-07 13:54:36

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

773

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1523