Дорожче смарагдів
Nadine Tikhonovitch
Ці очі дорожче смарагдів, А губи присплять, наче маки, — Божевільне серце на вахті Чекає на тебе всі ранки. У серці і в місті тривога Голосами лунає сирен — Моє ППО замість Бога Береже із лютневих давен. І сліз мої спогади варті, Коли сонце над світом встає — О так, безумовно, ти щастя, Але точно не знаю, чиє... Десь у темряві спить майбуття — Там шепочу тобі крізь весну: Я чекала тебе все життя, Я чекала тебе всю війну.
2022-10-02 08:09:05
19
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
Я не можу)))
Відповісти
2022-10-02 08:13:18
2
Оксана
В самісіньке серце..
Відповісти
2022-10-08 11:42:58
3
Твоя Відьма
Я чекала тебе все життя, Я чекала тебе всю війну... 😭❤️‍🩹
Відповісти
2023-02-13 21:15:02
1
Інші вірші поета
Маленький привид з вишневим серцем Листи Знову забула, що я не Бог... Наскільки це можливо
Інші поети
Aaliyah Salia
@writernxtdoor
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3177
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2201