Грань
Nadine Tikhonovitch
Наврочив пастку сатана, Серце кинувши за ґрати: Таки існує грань одна, За яку не слід ступати. Та і як за неї ступиш? Смішно й меншого бажати! Зникнуть легше серед вулиць, Ніж всі грані подолати... Є межа сльозам, скорботі, Бува скінченною любов, Та володарка на троні Все має владу без умов. Кохання в серці купина На душі зриває квіти: Таки існує грань одна, За яку ніяк ступити... _________________________ 🍒 Для книги «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2022-12-24 17:26:48
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Пані Зефірка
❤️
Відповісти
2022-12-26 16:53:47
Подобається
Леся Українка
Гарно
Відповісти
2022-12-27 12:44:24
Подобається
Синій Демон
Ото я розумію - переклад! Ще й з сатаною! Взагалі вогонь 🔥
Відповісти
2023-01-22 13:16:57
Подобається
Інші вірші поета
Я знову зриваюся... Парасолька Світ рожевого кольору Знову забула, що я не Бог...
Інші поети
Runke Túr
@Runketur
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3533
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2839