Листи
Nadine Tikhonovitch
Скільки днів не бачились з Вами? Чи доходять до Вас ті листи? Як хочу прокинутись зранку І до Вас під вогнями втекти... Листи всі похмурі й банальні: «Сподіваюсь, Ви також живі...» Я сховаюся знов у підвалі, Та чи взмозі сховатися Ви? Я молюся за Вас, я забула, Що стежини між нами в крові, Я пишу Вам у ранок похмурий: «Сподіваюсь, Ви також живі...» Всі листи улітають птахами, Свої сльози ховаю вночі, Як і всі, я війну проклинаю, Завмираючи біля свічі... Сниться мир. І Ви. І по колу... І себе не впізнати в журбі — Про це — і ні Вам, і нікому... Дайте знати лише, що живі...
2022-10-03 19:27:33
28
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Nadine Tikhonovitch
дякую..)
Відповісти
2022-10-06 20:03:05
Подобається
Оксана
Навряд мені колись доводилося читати щось більш пронизливе... Надю, дякую за твої вірші! Їхня щирість і чутливість безмежна!
Відповісти
2022-10-08 11:52:26
1
Nadine Tikhonovitch
@Оксана ❤️
Відповісти
2022-10-21 22:46:20
1
Інші вірші поета
Пісня дощу Я в тебе не закохуюсь ніколи! Маленький привид з вишневим серцем Врятуй мене
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Cristhell
@soleil
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2411
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500