Листи

Nadine Tikhonovitch

Скільки днів не бачились з Вами? Чи доходять до Вас ті листи? Як хочу прокинутись зранку І до Вас під вогнями втекти... Листи всі похмурі й банальні: «Сподіваюсь, Ви також живі...» Я сховаюся знов у підвалі, Та чи взмозі сховатися Ви? Я молюся за Вас, я забула, Що стежини між нами в крові, Я пишу Вам у ранок похмурий: «Сподіваюсь, Ви також живі...» Всі листи улітають птахами, Свої сльози ховаю вночі, Як і всі, я війну проклинаю, Завмираючи біля свічі... Сниться мир. І Ви. І по колу... І себе не впізнати в журбі — Про це — і ні Вам, і нікому... Дайте знати лише, що живі...

2022-10-03 19:27:33

28

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Nadine Tikhonovitch

дякую..)

Відповісти

2022-10-06 20:03:05

Подобається

Оксана

Навряд мені колись доводилося читати щось більш пронизливе... Надю, дякую за твої вірші! Їхня щирість і чутливість безмежна!

Відповісти

2022-10-08 11:52:26

1

Nadine Tikhonovitch

@Оксана ❤️

Відповісти

2022-10-21 22:46:20

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4787

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1844