Парасолька
Nadine Tikhonovitch
Якого кольору твоя парасолька? Цим жаданим, сірим хоч, днем, Знайду несумнівно тебе під дощем, Моя тендітна, тоненька тополька... Ти ж узяла її? Щоб не промокла, Мій ніжний букет хризантем... Бо я ж гіпнотичним вогнем Всі зливи спиню — Диявола донька! По калюжах мандруючи гордо, Поспішаєш до мене — чи ні? Все одно! Та досить містом сивим блукати — Сьогодні ж день неначе холодний... Я дивлюсь навкруги, немов у вікно: І як парасольку твою відшукати?
2020-10-02 21:34:42
35
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
@Светлана Находка вроде, как зонтик)
Відповісти
2020-10-03 07:02:06
Подобається
Nadine Tikhonovitch
а оно написано разве вместе?
Відповісти
2020-10-03 14:30:54
Подобається
Твоя Відьма
Як чуттєво і пронизливо... А в Полтаві напевно дощі...
Відповісти
2020-10-05 00:35:08
1
Інші вірші поета
Обіцяй мені дихати! Aimer sans Internet Ти вийшла... Гідна лиш ковдра
Інші поети
R E
@Rocks_Eyha
Samara
@sarah_mae_ragos_villa
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2113
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4005