Парасолька
Якого кольору твоя парасолька? Цим жаданим, сірим хоч, днем, Знайду несумнівно тебе під дощем, Моя тендітна, тоненька тополька... Ти ж узяла її? Щоб не промокла, Мій ніжний букет хризантем... Бо я ж гіпнотичним вогнем Всі зливи спиню — Диявола донька! По калюжах мандруючи гордо, Поспішаєш до мене — чи ні? Все одно! Та досить містом сивим блукати — Сьогодні ж день неначе холодний... Я дивлюсь навкруги, немов у вікно: І як парасольку твою відшукати?
2020-10-02 21:34:42
35
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
@Светлана Находка вроде, как зонтик)
Відповісти
2020-10-03 07:02:06
Подобається
Nadine Tikhonovitch
а оно написано разве вместе?
Відповісти
2020-10-03 14:30:54
Подобається
Твоя Відьма
Як чуттєво і пронизливо... А в Полтаві напевно дощі...
Відповісти
2020-10-05 00:35:08
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1402
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
841