Воєнна любов

Nadine Tikhonovitch

Я сумую... Не знаю, чи можна, Не знаю, чи маю я право... Скажіть, що залишилось трошки, Скажіть, що чекаю не марно... Я сумую... Між полум'ям ночі, Як сумують у серці руїн... Бережу я лиш подумки очі, Які пам'ятаю іще до війни... Я сумую... Як місяць без сонця, Як улітку сумують сади... Здригаюсь вночі, як віконце, Під пісню ворожих гвинтів... Я сумую... Страшно зізнатись... У підвалі листи Вам пишу... Набридло боятись, ховатись, Та Бога за Вас лиш прошу... Сумую... Це буде моя таємниця, Що ковдрою Вас укриє зі строф, Як очі... Як губи, неначе суниця, І ця божевільна воєнна любов…

2022-11-05 01:49:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Eneli Fox

Дуже чутєво 😊

Відповісти

2022-11-05 18:51:07

Nadine Tikhonovitch

@Eneli Fox Дякую

Відповісти

2022-11-05 18:56:43

Подобається

Твоя Відьма

Чарівно, сумно, пронизливо 💫

Відповісти

2022-11-06 15:53:43

Інші вірші поета

Повертайтесь живими! La lune Знову забула, що я не Бог... Сирена

Інші поети

Ella Verrremi

@verrremi

Вячеслав Коголь

@vkol

Red

@R_e_d_

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10845

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2656