Воєнна любов
Nadine Tikhonovitch
Я сумую... Не знаю, чи можна, Не знаю, чи маю я право... Скажіть, що залишилось трошки, Скажіть, що чекаю не марно... Я сумую... Між полум'ям ночі, Як сумують у серці руїн... Бережу я лиш подумки очі,  Які пам'ятаю іще до війни... Я сумую... Як місяць без сонця,  Як улітку сумують сади...  Здригаюсь вночі, як віконце,  Під пісню ворожих гвинтів...  Я сумую... Страшно зізнатись...  У підвалі листи Вам пишу...  Набридло боятись, ховатись,  Та Бога за Вас лиш прошу...  Сумую... Це буде моя таємниця,  Що ковдрою Вас укриє зі строф,  Як очі... Як губи, неначе суниця,  І ця божевільна воєнна любов…
2022-11-05 01:49:01
22
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Eneli Fox
Дуже чутєво 😊
Відповісти
2022-11-05 18:51:07
1
Nadine Tikhonovitch
@Eneli Fox Дякую
Відповісти
2022-11-05 18:56:43
Подобається
Твоя Відьма
Чарівно, сумно, пронизливо 💫
Відповісти
2022-11-06 15:53:43
1
Інші вірші поета
Заберіть з мого серця цей біль! Не відкладати людей Студентка Фотокартка - спогад біди
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Mac67
@Mac67
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4762
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12397