Воєнна любов
Nadine Tikhonovitch
Я сумую... Не знаю, чи можна, Не знаю, чи маю я право... Скажіть, що залишилось трошки, Скажіть, що чекаю не марно... Я сумую... Між полум'ям ночі, Як сумують у серці руїн... Бережу я лиш подумки очі,  Які пам'ятаю іще до війни... Я сумую... Як місяць без сонця,  Як улітку сумують сади...  Здригаюсь вночі, як віконце,  Під пісню ворожих гвинтів...  Я сумую... Страшно зізнатись...  У підвалі листи Вам пишу...  Набридло боятись, ховатись,  Та Бога за Вас лиш прошу...  Сумую... Це буде моя таємниця,  Що ковдрою Вас укриє зі строф,  Як очі... Як губи, неначе суниця,  І ця божевільна воєнна любов…
2022-11-05 01:49:01
22
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Eneli Fox
Дуже чутєво 😊
Відповісти
2022-11-05 18:51:07
1
Nadine Tikhonovitch
@Eneli Fox Дякую
Відповісти
2022-11-05 18:56:43
Подобається
Твоя Відьма
Чарівно, сумно, пронизливо 💫
Відповісти
2022-11-06 15:53:43
1
Інші вірші поета
Обожнюю Що ти зробив для Землі? Життя, якого нема Є люди...
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4113
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4196