Наснись, мандруючи Всесвітом...
Nadine Tikhonovitch
Опалені душі вереснем, І вже перезріли лани... А ти, мандруючи Всесвітом, Відвідай ці болісні сни!.. Наснись, хоча би під ранок, Прожени цих нахабних примар! Стань найніжнішим світанком І променем сонця! Без хмар... І думки мої полонені Зігрівайте, місяця очі, Наповнюйте киснем легені... Щоночі, щоночі, щоночі!.. Прийди, хоча б на хвилинку, - Розмалює хай посмішка сни!.. Цілуй оченята, цілуй і сльозинку, Цілуй від плеча, цілуй до стопи... І вилікуй поранені крила - Рукою лагідно торкнись! Віднині ти - найкращий стимул, Але наснись мені, наснись!..
2020-09-07 21:49:00
34
27
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (27)
Синий Демон
Я испытываю оргазм от твоих стихов, Надежда! 🌚🌚🌚
Відповісти
2020-09-10 20:49:44
1
Nadine Tikhonovitch
@Синий Демон О Господи...
Відповісти
2020-09-10 20:57:01
Подобається
Оксана
Ніжно...
Відповісти
2022-10-08 12:02:11
1
Інші вірші поета
Є люди... Байдужість У ліній також буває любов? 23.02 — напередодні
Інші поети
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1987
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2644