Як побачиш її — обійди, не кохай...
Хтось зустріньте її, якій тільки тринадцять, Ту, що копія мене, але все ще не я, Розкажіть, що сила її гідна овацій, Бо серед живих ще наше із нею ім'я. Попередьте її, зупиніть, якщо можна, І дайте їй шанс мною не стати ніколи, Покажіть вересневе їй небо тривожне, Нехай ще тоді в неї між ребер заколе... Ти зустрінеш її, ти її покохаєш, Гітара гратиме безліч для неї пісень, А коли ти на струнах чарівних дограєш, Не дивись їй у вічі — розажи про той день. Як ти просто не візьмеш дня того слухавку, А на екрані застигне твоє SMS — Світ впаде. Увімкне трагічну хтось музику. Я схилюсь над землею, закричу до небес... Чи вона закричить? Ми кричатимо разом. Не вистачить квітів і сліз — ще сотні ночей, Ночей безсонних, безжальних, повних відрази, І ще безліч пошуків марних твоїх очей... І розкажи їй про те, що бачиш ти зверху, Покажи їй порізи на тоненьких руках, Простягни їй моє серце, чорне і мертве, Мене покажи, загублену десь у роках... Як побачиш її — обійди, не кохай, Не рятуй — вона здатна себе врятувати... Ніколи й ні за що їй мною стати не дай — Прошу, якщо ти помреш, не дай себе знати...
2023-04-30 01:13:40
22
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Твоя Відьма
Важко уявити собі більш чуттєвий вірш... Рядки доторкнулися до усіх глибин душі та серця 💔
Відповісти
2023-04-30 03:00:04
1
Darin Sholts
🖤🖤🖤
Відповісти
2023-04-30 13:35:17
1
Lady K.I.M
вааааа
Відповісти
2023-05-01 15:08:55
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1564
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2404