Як побачиш її — обійди, не кохай...
Хтось зустріньте її, якій тільки тринадцять,
Ту, що копія мене, але все ще не я,
Розкажіть, що сила її гідна овацій,
Бо серед живих ще наше із нею ім'я.
Попередьте її, зупиніть, якщо можна,
І дайте їй шанс мною не стати ніколи,
Покажіть вересневе їй небо тривожне,
Нехай ще тоді в неї між ребер заколе...
Ти зустрінеш її, ти її покохаєш,
Гітара гратиме безліч для неї пісень,
А коли ти на струнах чарівних дограєш,
Не дивись їй у вічі — розажи про той день.
Як ти просто не візьмеш дня того слухавку,
А на екрані застигне твоє SMS —
Світ впаде. Увімкне трагічну хтось музику.
Я схилюсь над землею, закричу до небес...
Чи вона закричить? Ми кричатимо разом.
Не вистачить квітів і сліз — ще сотні ночей,
Ночей безсонних, безжальних, повних відрази,
І ще безліч пошуків марних твоїх очей...
І розкажи їй про те, що бачиш ти зверху,
Покажи їй порізи на тоненьких руках,
Простягни їй моє серце, чорне і мертве,
Мене покажи, загублену десь у роках...
Як побачиш її — обійди, не кохай,
Не рятуй — вона здатна себе врятувати...
Ніколи й ні за що їй мною стати не дай —
Прошу, якщо ти помреш, не дай себе знати...
2023-04-30 01:13:40
22
3