Не хочу про минуле

Nadine Tikhonovitch

Ні! Стривай! Не хочу про минуле, Пігулкой що розтануло в мені... Так, можливо, час когось лікує — Мій час же серце крає уві сні... Не малюй же спогади, уяво, І не торкайся сумом моїх вій! Не лікує — час мене вбиває: Одна із сотен звичних алергій... Ні! Не треба більше про минуле — І без того воно мені болить... Промайне, казали... Промайнуло? Та затягнулось послане на мить... Буває, що сама я привид, Буває так: я привидів ловлю... Я пам'ятаю досі чийсь там вислів, Не важить зовсім що моє «люблю». Як так вийшло, що шторми всі світу Зібрав в одному місці й серці час? А моїм минулим пахнуть квіти — Давай його не буде поміж нас?

2022-10-20 20:34:59

29

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Василь Баша

Цікаве, чи будуть колись люди з радісним минулим. Мабуть так. Та точно то будуть не поети))) дуже вірна думка, якщо згадувати і зациклюватися минулим, то буде страшна алергія на життя - депресія. Та й взагалі минуле тоді минуле, коли ми погоджуємося , що воно минуло. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 12:44:25

1

Твоя Відьма

Сонечко, а ти, як завжди, на висоті! 😊 Щоби у минулому не відбулося, але воно на те і мунуле, що минуло вже геть. Деякі речі неможливо забути. Час не лікує — час дійсно поступово вбиває, отрутою в'їдаючись у серце, підступно вриваючись у сни. Не треба, щоби наше минуле заважало теперішньому й майбутньому,бо що було, то було і нічого вже не повернути і ніяк не виправити. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 19:13:42

1

Юлія Богута

Не знаю як інших, а мене час зовсім не вилікував. Мене вилікувала я сама. Чого і іншим бажаю. Бо поки ми самі себе не вилікуємо, нічого не зміниться. Абсолютно. #чв

Відповісти

2022-11-03 17:46:43

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11471

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1927