Не хочу про минуле

Nadine Tikhonovitch

Ні! Стривай! Не хочу про минуле, Пігулкой що розтануло в мені... Так, можливо, час когось лікує — Мій час же серце крає уві сні... Не малюй же спогади, уяво, І не торкайся сумом моїх вій! Не лікує — час мене вбиває: Одна із сотен звичних алергій... Ні! Не треба більше про минуле — І без того воно мені болить... Промайне, казали... Промайнуло? Та затягнулось послане на мить... Буває, що сама я привид, Буває так: я привидів ловлю... Я пам'ятаю досі чийсь там вислів, Не важить зовсім що моє «люблю». Як так вийшло, що шторми всі світу Зібрав в одному місці й серці час? А моїм минулим пахнуть квіти — Давай його не буде поміж нас?

2022-10-20 20:34:59

29

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Василь Баша

Цікаве, чи будуть колись люди з радісним минулим. Мабуть так. Та точно то будуть не поети))) дуже вірна думка, якщо згадувати і зациклюватися минулим, то буде страшна алергія на життя - депресія. Та й взагалі минуле тоді минуле, коли ми погоджуємося , що воно минуло. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 12:44:25

1

Твоя Відьма

Сонечко, а ти, як завжди, на висоті! 😊 Щоби у минулому не відбулося, але воно на те і мунуле, що минуло вже геть. Деякі речі неможливо забути. Час не лікує — час дійсно поступово вбиває, отрутою в'їдаючись у серце, підступно вриваючись у сни. Не треба, щоби наше минуле заважало теперішньому й майбутньому,бо що було, то було і нічого вже не повернути і ніяк не виправити. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 19:13:42

1

Юлія Богута

Не знаю як інших, а мене час зовсім не вилікував. Мене вилікувала я сама. Чого і іншим бажаю. Бо поки ми самі себе не вилікуємо, нічого не зміниться. Абсолютно. #чв

Відповісти

2022-11-03 17:46:43

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1985

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1243