Минуле так безсовісно...
Минуле так безсовісно Ввірвалось знов у мої сни І крає душу болісно — Тортуру цю скоріш спини! І знову я так жадібно — Боже! — дихаю утікшим, Будильник знов безжалісно Зранку будить — крики віршем. Знову сон: література, Сходи, ґрати, маски, вишня — Будить сон мою натуру, Будить крики серця тиша. Пахне світ у сні спиртами Та парфумами їдкими — Застрягаю між часами, Проклинаю знов будильник. Стук підборів — божевілля, Я ґрат хоч пальцями торкнусь Та й усмішку, твого зілля, Ковтну — між снами розчинюсь.
2023-04-24 22:12:08
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Н Ф
Дуже крутий віршик!😍
Відповісти
2023-04-25 05:47:56
1
Nadine Tikhonovitch
@Н Ф дякую
Відповісти
2023-04-25 08:57:42
1
Твоя Відьма
Сни нащадні...
Відповісти
2023-04-30 03:00:50
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2604