Щомиті
Nadine Tikhonovitch
І ось, нарешті, цей вересень, І музика, музика лине, Я втомилась від жаху репресій І хочу до тебе щомиті... Звідки ж безглузда потреба Відчувати і бачити скрізь? Розкажіть, пожовклі дерева, Чи варті ті зустрічі сліз... І мовчазної ще гри на роялі, І втрачених бідних годин... На кінець того літа чекали Зі мною ви, сиві дуби? А я, мабуть, божевільна, А ти моє сонце і вітер!.. Я не в полоні, але і не вільна, Бо хочу до тебе щомиті...
2020-09-09 15:52:53
34
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Оксана
Все мине...
Відповісти
2022-10-08 12:11:08
Подобається
Nadine Tikhonovitch
@Оксана хіба минуло?
Відповісти
2022-10-21 23:44:24
1
Оксана
@Nadine Tikhonovitch Тобі видніше
Відповісти
2022-10-28 13:00:20
Подобається
Інші вірші поета
Поговоримо? П'ятнадцять метрів Сирена Не відкладати людей
Інші поети
montelude
@montelude
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2708
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10408