Щомиті
І ось, нарешті, цей вересень,
І музика, музика лине,
Я втомилась від жаху репресій
І хочу до тебе щомиті...
Звідки ж безглузда потреба
Відчувати і бачити скрізь?
Розкажіть, пожовклі дерева,
Чи варті ті зустрічі сліз...
І мовчазної ще гри на роялі,
І втрачених бідних годин...
На кінець того літа чекали
Зі мною ви, сиві дуби?
А я, мабуть, божевільна,
А ти моє сонце і вітер!..
Я не в полоні, але і не вільна,
Бо хочу до тебе щомиті...
2020-09-09 15:52:53
34
8