Не лікуй мене, якщо хворію...
Nadine Tikhonovitch
Не лікуй мене, якщо хворію, Не буди мене, якщо я сплю, Знай: тебе лиш й Україну У цьому Всесвіті люблю... Нехай не вірять незнайомці, Нехай готують катування,  Нехай вночі згасає сонце, Подвійним я живу коханням... Ми можем бути всі далеко, Але від цього не втекти: Моє серце — де лелеки, Де зіркам співаєш ти... А сталось так, бо ви єдині, Бо ми усі одне життя, Птах не любить небо синє, Як вас обох кохаю я... Можливо, це й моя провина,  Та Бога все ж таки молю За тебе й неньку Україну — Окремий Всесвіт, що люблю...
2022-10-26 19:18:21
22
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Розумію, але інколи ж автора несе) Дякую)
Відповісти
2022-11-03 18:20:21
Подобається
Юлія Богута
@Nadine Tikhonovitch мене теж колись несло) розумію
Відповісти
2022-11-03 18:26:09
1
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Ох уж ця юність)))
Відповісти
2022-11-03 18:26:32
1
Інші вірші поета
Те, що для тебе дурниці... 24.08.22 В жодному разі Світ рожевого кольору
Інші поети
montelude
@montelude
HIRONDELLE .
@ptite_hirondelle
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3980
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2317