Не лікуй мене, якщо хворію...
Nadine Tikhonovitch
Не лікуй мене, якщо хворію, Не буди мене, якщо я сплю, Знай: тебе лиш й Україну У цьому Всесвіті люблю... Нехай не вірять незнайомці, Нехай готують катування,  Нехай вночі згасає сонце, Подвійним я живу коханням... Ми можем бути всі далеко, Але від цього не втекти: Моє серце — де лелеки, Де зіркам співаєш ти... А сталось так, бо ви єдині, Бо ми усі одне життя, Птах не любить небо синє, Як вас обох кохаю я... Можливо, це й моя провина,  Та Бога все ж таки молю За тебе й неньку Україну — Окремий Всесвіт, що люблю...
2022-10-26 19:18:21
22
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Розумію, але інколи ж автора несе) Дякую)
Відповісти
2022-11-03 18:20:21
Подобається
Юлія Богута
@Nadine Tikhonovitch мене теж колись несло) розумію
Відповісти
2022-11-03 18:26:09
1
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Ох уж ця юність)))
Відповісти
2022-11-03 18:26:32
1
Інші вірші поета
Чи плачеш ти, серце? Полон солодких думок Що небо впаде... Повернутись туди
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4054
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11203