Не лікуй мене, якщо хворію...

Nadine Tikhonovitch

Не лікуй мене, якщо хворію, Не буди мене, якщо я сплю, Знай: тебе лиш й Україну У цьому Всесвіті люблю... Нехай не вірять незнайомці, Нехай готують катування, Нехай вночі згасає сонце, Подвійним я живу коханням... Ми можем бути всі далеко, Але від цього не втекти: Моє серце — де лелеки, Де зіркам співаєш ти... А сталось так, бо ви єдині, Бо ми усі одне життя, Птах не любить небо синє, Як вас обох кохаю я... Можливо, це й моя провина, Та Бога все ж таки молю За тебе й неньку Україну — Окремий Всесвіт, що люблю...

2022-10-26 19:18:21

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (17)

Nadine Tikhonovitch

@Юлія Богута Розумію, але інколи ж автора несе) Дякую)

Відповісти

2022-11-03 18:20:21

Подобається

Юлія Богута

@Nadine Tikhonovitch мене теж колись несло) розумію

Відповісти

2022-11-03 18:26:09

Nadine Tikhonovitch

@Юлія Богута Ох уж ця юність)))

Відповісти

2022-11-03 18:26:32

Інші вірші поета

Хто вимикає нам сонце? Заберіть з мого серця цей біль! Кара Catherine, sans toi...

Інші поети

Inna Kirilenko

@kirilenkoinnochka

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Onxy Lux

@Onxy

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5748

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2739