Не лікуй мене, якщо хворію...

Nadine Tikhonovitch

Не лікуй мене, якщо хворію, Не буди мене, якщо я сплю, Знай: тебе лиш й Україну У цьому Всесвіті люблю... Нехай не вірять незнайомці, Нехай готують катування, Нехай вночі згасає сонце, Подвійним я живу коханням... Ми можем бути всі далеко, Але від цього не втекти: Моє серце — де лелеки, Де зіркам співаєш ти... А сталось так, бо ви єдині, Бо ми усі одне життя, Птах не любить небо синє, Як вас обох кохаю я... Можливо, це й моя провина, Та Бога все ж таки молю За тебе й неньку Україну — Окремий Всесвіт, що люблю...

2022-10-26 19:18:21

22

17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (17)

Nadine Tikhonovitch

@Юлія Богута Розумію, але інколи ж автора несе) Дякую)

Відповісти

2022-11-03 18:20:21

Подобається

Юлія Богута

@Nadine Tikhonovitch мене теж колись несло) розумію

Відповісти

2022-11-03 18:26:09

1

Nadine Tikhonovitch

@Юлія Богута Ох уж ця юність)))

Відповісти

2022-11-03 18:26:32

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12309

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2740