Хто вимикає нам сонце?
Nadine Tikhonovitch
Хто вимикає нам сонце, Як тільки настане наш день? Хто позбавляє емоцій Потужним потоком людей? Хто же на полі для шахів Переставляє фігури Та беззахисних монахів Знов підставляє під бурі? Хто же чорними фарбами Наші продовжує смуги? Нам словами хто марними Рубає крила і руки? Без моралі та жалості Ніж хто встромляє у спину? Але, всупереч слабкості, Нас же ніхто не зупине? Скільки квадратів ще чорних Ще б не зустрілось за рогом, На всіх фронтах після шторму Чекає нас перемога.
2023-05-28 04:16:58
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
Окрім, фронту воєнного, ще й своїх вистачає, але перемога у будь-якому разі буде за нами!
Відповісти
2023-05-28 13:58:31
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма саме так
Відповісти
2023-05-28 15:01:34
Подобається
Інші вірші поета
Дивовижна Щомиті Своєю дорогою Не тільки сонце
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1425
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4046