Як дивно
Nadine Tikhonovitch
Як дивно, як дивно кохати Того, хто не любить тебе, Летіти на крилах до хати, Чекати, нічь поки мине... Як дивно, як дивно кохати І чути, і бачити скрізь, І поруч, а поруч мовчати, І вночі задихатись від сліз... Як дивно, як дивно хотіти Серце крилом обгорнути, Як дивно, не радують квіти, Як дивно, не можу заснути... Як дивно, як дивно вночі Зірки в небесах рахувати... Боже! Мене ти навчи, Як сонцем для когось палати... Як дивно, завмирає що серце, Як дивно дивитись ті сни, Дивно, пісня як ллється, Очі блищать, очі сумні... Як дивно, як дивно кохати, Берегти в глибині почуття, Як дивно, не можу кричати Про те, хто є мрії, а хто є життя...
2020-01-13 17:25:38
28
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Меліса
Это удивительно! Неповторимо! Прекрасно! Як дивно, як дивно вірші читати Ваші, які болем наповнені. Як дивно, себе в них впізнавати І думати, що очі мої не заплакані... Як дивно, біль в серці відчувати. Хотіла б, що б ви знайшли Того, хто Вас щиро буде кохати І в усьому світу найщасливіші були! Знаете у меня есть подруга-психолог. Так вот, она постоянно мне твердит, что главное делать хоть что-то для достижения цели. Попробуйте, чем черт не шутит. Вдохновения!
Відповісти
2020-01-13 17:35:11
1
Nadine Tikhonovitch
@Меліса спасибо огромное! Очень приятно читать такие комментарии, такие искренние😍
Відповісти
2020-01-13 17:36:17
1
Nadine Tikhonovitch
дякую😍
Відповісти
2020-01-13 20:18:08
Подобається
Інші вірші поета
Aimer sans Internet Ще боляче... Більше нічого не треба! Час зберіг тебе...
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Аня
@13AmYa05
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4537
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2149