В душі лишиться жити неповторне...

Сандрін Iрріель

Залиштеся найвищою з зірок, Найяскравішим спогадом у серці... Вже впав надії останній листок, Та не засохне почуттів джерельце. Ледь чутно буде вітер шелестіть, На землю упадуть сльозинки з неба... В рядках залишу незабутню мить, Сховать її на денці серця треба. Надія була вигадкою снів, Я дякую за доброту і правду. Співає осінь музику без слів, Я світлий смуток допиваю спрагло... Нехай співає осінь про любов, Нехай застигне сяйвом невимовним, І хай бракує всіх можливих мов, В душі лишиться жити неповторне.

2023-10-02 06:03:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сандрін Iрріель

@Сандра Мей велике дякую, дорога Сандро! 🤗🤗🤗🤗

Відповісти

2023-10-02 06:05:51

Lexa T Kuro

Світлий осінній сум! Гарно, щиро, лірично! 👍☀️

Відповісти

2023-10-02 07:26:22

Сандрін Iрріель

@Lexa T Kuro дякую, надзвичайно приємно! 🙏❤️

Відповісти

2023-10-02 08:25:03

Подобається

Інші вірші поета

Океан Нема півмір у почуттях поета... Ти наче сонце, що осяяло мій день... Мов шаль, лягає ніч мені на плечі

Інші поети

Roi De Libertad

@Hikari_4002

Lou

@TomatoSoup

بسنت

@bassant_samir_aly

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

3037

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1534