В душі лишиться жити неповторне...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Залиштеся найвищою з зірок, Найяскравішим спогадом у серці... Вже впав надії останній листок, Та не засохне почуттів джерельце. Ледь чутно буде вітер шелестіть, На землю упадуть сльозинки з неба... В рядках залишу незабутню мить, Сховать її на денці серця треба. Надія була вигадкою снів, Я дякую за доброту і правду. Співає осінь музику без слів, Я світлий смуток допиваю спрагло... Нехай співає осінь про любов, Нехай застигне сяйвом невимовним, І хай бракує всіх можливих мов, В душі лишиться жити неповторне.
2023-10-02 06:03:50
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Сандра Мей велике дякую, дорога Сандро! 🤗🤗🤗🤗
Відповісти
2023-10-02 06:05:51
1
Lexa T Kuro
Світлий осінній сум! Гарно, щиро, лірично! 👍☀️
Відповісти
2023-10-02 07:26:22
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Lexa T Kuro дякую, надзвичайно приємно! 🙏❤️
Відповісти
2023-10-02 08:25:03
Подобається
Інші вірші поета
Вручив мені ти цінний подарунок Сад скам'янілої душі Позаду проблиск тіні на асфальті... ---
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Cara Ebon
@caraebon
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1729
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1277