В нерівному двобої серце й доля...
Сандрін Iрріель
В нерівному двобої серце й доля, Цей бій без правил, і нім нема жалю. "Не маєш права ти на власну волю!" "А тобі байдуже, що я люблю!" "Ти божевільне! "- доля нарікала, "А ти жорстока!" - серце їй в отвіт. "Того кого не можна покохало!" "Це так, і він для мене - цілий світ!" В нерівному двобої серце й доля, Розв'яже суперечку тільки час: "Колись я повідомлю ваші ролі - Хто переможе й хто програє з вас..."
2023-03-12 08:28:35
20
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель
@Сандра Мей 🥰🤗
Відповісти
2023-07-23 16:35:18
1
Lexa T Kuro
Коли мої серце та розум вступають у двобій, я обираю те, що дарує спокій та радість моїй душі). Бо коли шлях мій - душа радіє, коли їй важко - то шлях не мій, і треба йти в інший бік). Так якось... Чудовий вірш! Ви замислитись мене змусили😉🤗☀️ Дякую🙏 Бережіть себе! Нових натхнень 💫🙏💖☀️
Відповісти
2023-08-12 07:12:34
1
Сандрін Iрріель
@Lexa T Kuro спасибі ☺️❤️🤗 Навзаєм! 💗 🌸🌻🌷
Відповісти
2023-08-12 07:15:15
1
Інші вірші поета
Втрачене кохання Дозволь кохати тебе вічно Я люблю без "але" і "тому що" Буває, серцю тісно в тишині
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1427
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3608