В нерівному двобої серце й доля...

В нерівному двобої серце й доля, Цей бій без правил, і нім нема жалю. "Не маєш права ти на власну волю!" "А тобі байдуже, що я люблю!" "Ти божевільне! "- доля нарікала, "А ти жорстока!" - серце їй в отвіт. "Того кого не можна покохало!" "Це так, і він для мене - цілий світ!" В нерівному двобої серце й доля, Розв'яже суперечку тільки час: "Колись я повідомлю ваші ролі - Хто переможе й хто програє з вас..."

2023-03-12 08:28:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Сандра Мей 🥰🤗

Відповісти

2023-07-23 16:35:18

Lexa T Kuro

Коли мої серце та розум вступають у двобій, я обираю те, що дарує спокій та радість моїй душі). Бо коли шлях мій - душа радіє, коли їй важко - то шлях не мій, і треба йти в інший бік). Так якось... Чудовий вірш! Ви замислитись мене змусили😉🤗☀️ Дякую🙏 Бережіть себе! Нових натхнень 💫🙏💖☀️

Відповісти

2023-08-12 07:12:34

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Lexa T Kuro спасибі ☺️❤️🤗 Навзаєм! 💗 🌸🌻🌷

Відповісти

2023-08-12 07:15:15

Інші вірші поета

Не бийся в шибку вітром несміливим... В твоїх очах мій Всесвіт помістився... --- Ясний місяцю...

Інші поети

Вікторія

@viktoriya_kiselova

ExistentZ

@ExistentZ

Aaliyah Salia

@writernxtdoor

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4867

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4936