Я – крадійка миттєвостей щастя...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, нерозгадану мить, Щоби погляд твій в світу украсти, В тій миттєвості сум розчинить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, заборонену мить, Щоб без остраху в очі упасти, В тій безодні себе загубить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Ти пробач мені мрій цих жагу, Може, зрештою серцю все ж вдасться Приховати кохання вагу? Я – крадійка миттєвостей щастя. Ні, не зможу я все ж приховать, Хоч би й прагнула того з завзяттям, Що не можу тебе не кохать...
2024-08-10 14:09:37
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Микола Мотрюк
Гарно...)
Відповісти
2024-08-27 11:05:34
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Микола Мотрюк щиро Вам дякую 🙏
Відповісти
2024-08-27 11:14:00
1
Микола Мотрюк
@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) )
Відповісти
2024-08-27 11:16:55
1
Інші вірші поета
Квітне сад за дверцятами серця... Жіноче серце Малюю знов чарівні Ваші риси Та, що співає у терені
Інші поети
Діана
@RusalDi
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10240
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1412