Я – крадійка миттєвостей щастя...

Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, нерозгадану мить, Щоби погляд твій в світу украсти, В тій миттєвості сум розчинить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, заборонену мить, Щоб без остраху в очі упасти, В тій безодні себе загубить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Ти пробач мені мрій цих жагу, Може, зрештою серцю все ж вдасться Приховати кохання вагу? Я – крадійка миттєвостей щастя. Ні, не зможу я все ж приховать, Хоч би й прагнула того з завзяттям, Що не можу тебе не кохать...

2024-08-10 14:09:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Микола Мотрюк

Гарно...)

Відповісти

2024-08-27 11:05:34

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Микола Мотрюк щиро Вам дякую 🙏

Відповісти

2024-08-27 11:14:00

Микола Мотрюк

@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) )

Відповісти

2024-08-27 11:16:55

Інші вірші поета

Втрачене кохання Я люблю без "але" і "тому що" Душа моя, задивлена на тебе Дозволь кохати тебе вічно

Інші поети

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Azeemah Jimoh

@Azeemah

Роберт Муншфэ

@Robert_Munschfer

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2729

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5228