У темряві сумної душі
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Всередині пусто і темно. Кожна стіна дуже чорна, як перо від ворони. Стелі, підлога – все темрява. Висить одне дзеркало тільки розбите. Воно витокує не світ - Там тільки тьма. Ця темрява немов прокляття, В ній сховалася моя душа, Самий лиш морок в цій кімнаті, Відблиск світла надію лиша... Що зовні кімнати мені не відомо. Говорять краса неймовірна панує, Говорять, що там все кольорове, Що там все різнобарвне, І таким і повинне життя було бути Говорять, в різнобарвнім тому світі Щоранку сонце сходить і сідає, Там ростуть і дерева і квіти... Та шлях назовні вартові охороняють... Їх імена - мій страх, моя самотність, І не знайомі мені радість, безтурботність... Вірш написано у спілці «Літературна фортеця» @LiteraryFortress у співавторстві з Хонна https://www.surgebook.com/magistr_honna
2023-08-25 06:34:18
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Читала цей вірш у Мастера Хонни вже, але і у Вас не пройду мимо... Повторяти свої думки не буду, але скажу знов ж таки - Молодці!👍👏 Чудове співавторство!👍 Нових натхнень! Цікавих ідей! Розуміючих людей поряд!🙏💫🍀☀️
Відповісти
2023-08-27 07:10:13
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Lexa T Kuro спасибі 💓💓💓 Навзаєм! 🤗
Відповісти
2023-08-27 07:32:36
1
Інші вірші поета
Позаду проблиск тіні на асфальті... --- Ти наче сонце, що осяяло мій день... Кожен рух мого серцебиття
Інші поети
Olіvia Anon
@olivia_anon
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2750
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2764