Я крізь потаєну ажурність твого слова...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Я крізь потáєну ажурність твого слова Шукала ключ до загадок душі... І зачарована рядками тої мови Зронила серце в вірші-вітражі... Тоді здалось мені, що серцю то лиш сниться І щойно зможе межі віднайти – За мить вже випливе з найглибшої криниці, Й на твердь землі захоче знов зійти... А серце в тóбі заблукало ненароком, І не схотіло твердь шукать земну... Хоч зорі грізні, мов нещадні лжепророки Ще прагли правду видать за брехню... Я опеклась вогнем твоїм, та не зітліла... Навчивсь метелик грітись звіддаля – Щоб не згоріли в полум'ї вразливі крила Крізь вітражі торкається тепла... Вже стерлись мрій сліди, розтанули надії, І серце наче й межі віднайшло, Але ніщо його у світі так не гріє, Як дивне й нерозгадане тепло... Ще крізь віки знайдуть стінопис мого серця, І може розгадає в ньому хтось Моє кохання, що луною там озветься Й твоє ім'я, що в фарбах збереглось.
2025-01-21 03:57:46
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Лише приємні враження від вірша💖
Відповісти
2025-02-07 03:25:06
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея дуже дякую 🥹🤗❤️
Відповісти
2025-02-08 01:38:51
Подобається
Інші вірші поета
Сад скам'янілої душі Жіноче серце Трохи більше ніж сто кілометрів... Я люблю без "але" і "тому що"
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3159
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2814