Втрачене кохання
Я так люблю його, що боляче мовчати... І сни ховають в забутті мій біль... Я так люблю його, що хочеться кричати, Й життя на рани знову сипле сіль... Я загубила в ньому свою душу... Тепер як спокій мені віднайти? Хоч знаю, що забути його мушу, Не знаю як цей шлях мені пройти... В пам'яті моїй оживають слова любові І попри біль з посмішкою на вустах згадую нас дурних та божевільних від кохання. Пам'ятаю дзвінкий сміх, посмішку ясно і радості мить. В очах вогонь, а на вустах слова. Та цій казці настав кінець смутний. Ми померли на кінці, хоча це був лише початок. Бурі і не згоди здолали нас, а чи боролись ми ? Погляд пустий, убивчі слова, гіркі сльози – це остання наша мить. Це розлуки болючий смак, після котрої не стало нас. Чується скрип дверей і кроки важкі – це ти пішов у нове буття, полишивши мене на самоті... Тобі серце віддала, а що натомість ? Розбите сердце, спустошена душа і спогади тьмяні... Якби ж мені знайти слова, Що серця би його торкнулись! Я б знов повірила в дива, Я знов щасливо б посміхнулась! Написано в співавторстві з чарівною Сандрою Мей: https://www.surgebook.com/sandramey
2023-08-02 10:26:37
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Хонна спасибі)😊
Відповісти
2023-08-02 10:28:54
1
Н Ф
Надзвичайна любовна лірика😍
Відповісти
2023-08-02 10:46:50
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Н Ф спасибі ☺️❤️
Відповісти
2023-08-02 10:47:46
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1643
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1616