Я складаю зброю
Я складаю зброю, Відчуваю, що вже час, Падаю на коліна, Гнів поволі згас. Вже час забути шрами Нанесені в бою, Обіцяю, вже тобі не спричиню я болю. Я складаю зброю, Знаю, рани важко гояться, Час не лікує, А душа руйнується. Ніщо вже не змусить Підняти на тебе приціл Я здаюся, Воювати вже немає сил. Складаю зброю Тремтячими руками, Себе змушую встати, Та сльози стали кайданами. Далась тобі так легко На потіху в пастку, Лиш прийди по мене, Зроби ласку. Чуєш? Я складаю зброю! Ми обоє помилялись І не раз. Страх узяв гору Та й поглинув нас. Буль ласка, зупинись! Припинімо війну, Що привела нас У цю пустоту. Пробачмо один одному! Наважмось на цей крок. Повір, лише так ми позбудемось Страждальних думок. Почуй мене! Бо вже втрачаю голос.. Я признаю свою поразку І складаю зброю. Можливо знов повірю в казку Можливо знов буду з тобою... - 2020 -
2023-01-09 19:41:00
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2531