Я складаю зброю
Я складаю зброю, Відчуваю, що вже час, Падаю на коліна, Гнів поволі згас. Вже час забути шрами Нанесені в бою, Обіцяю, вже тобі не спричиню я болю. Я складаю зброю, Знаю, рани важко гояться, Час не лікує, А душа руйнується. Ніщо вже не змусить Підняти на тебе приціл Я здаюся, Воювати вже немає сил. Складаю зброю Тремтячими руками, Себе змушую встати, Та сльози стали кайданами. Далась тобі так легко На потіху в пастку, Лиш прийди по мене, Зроби ласку. Чуєш? Я складаю зброю! Ми обоє помилялись І не раз. Страх узяв гору Та й поглинув нас. Буль ласка, зупинись! Припинімо війну, Що привела нас У цю пустоту. Пробачмо один одному! Наважмось на цей крок. Повір, лише так ми позбудемось Страждальних думок. Почуй мене! Бо вже втрачаю голос.. Я признаю свою поразку І складаю зброю. Можливо знов повірю в казку Можливо знов буду з тобою... - 2020 -
2023-01-09 19:41:00
2
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8717
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4661