Границя вічного
Якщо задуматись ось так, спокійно, Без шуму сірої буденності: Чи чекає нас щось вічне? Чи тихо почорніють кості? Чи буде завжди сонце на небі, без зміни на лиху темінь? Чи дерево впиратиметься на лобі, А вище — гранітний камінь. Чи будеш ти у білій сукні, Босими ногами на полі із маку? Чи у класичному чорному костюмі, А квіти лиш вінок із пластику. Чи будуть на арфі грати ангели, Чи Айхі битиме гучно по сістрі? Або живі читатимуть свої новели, А музика — звуки маршу гострі.
2020-04-04 16:02:47
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3342
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4190