Loved
Whether it was the beautiful sound of my mother's humming late at night And her soft touch to my scalp as I drift off to sleep, Or crying myself to sleep to the echoing sound of glass shattering on the wooden floors downstairs, I knew that everything would be alright the next day And I was loved. Whether it was the reassuring squeeze of a friend's hand Reminding me that I'm not alone, Or the feeling of loneliness As I sat in a crowded room full of strangers, Deep inside, I knew I was loved. Whether it was the wild screams coming from me and my best friend As we zoom down the stomach-churning drop in the roller coaster, Or the inaudible cries within at midnight as I lay in the dark, My thought twisting and turning in awful ways, I always felt loved. Whether I was walking alongside my loved ones in bright lights, Or fearfully stumbling alone in endless darkness, I kept going because I know That I was loved, I am loved, And I will be loved.
2020-05-26 02:34:31
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Valour And Faith
Good one 👌👌👏
Відповісти
2020-05-26 19:38:05
2
user8720
@Valour And Faith thank youuu☺
Відповісти
2020-05-26 21:51:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392