Хата
Вер Веріґо
День минув, а потім ніч, Знову темно, топлю піч. Холод в хату не заходь, Своїх друзів не заводь. Гостей більше не прийму, Теплий светр зв'язать кому? День минув, а потім ніч, В хаті холод, топлю піч.
2018-02-15 19:54:16
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Катерина Данилевська
Гарні вірші. Чуттєві. Мені подобається.
Відповісти
2018-02-16 11:53:08
3
Вер Веріґо
Дякую
Відповісти
2018-02-16 12:22:59
1
Інші вірші поета
Твої гріхи закрили мені очі Тварина Історія людства Тону
Інші поети
ami
@sourami
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1766