Спасибі батькам
Вікторія Яковчук
Як багато говоримо слів - Невпевнених, веселих і злих. Як багато щодня читаєм рядків На шпальтах і зворотах книг. Як багато ми пам'ятаємо - Дати, уривки, дні без злив... Та все одно забуваємо Про наших дорогих батьків. Упевнено крокуючи до мрії, Ми навмисно не помічаємо тих, Хто, підтримуючи наші надії, Захищаючи від поглядів злих, Витрачають задарма свій час Навіть без сподівать на подяку. Вони, попри все, захищають нас, Не отримуючи при цьому відзнаки. Ми часто говорим "Спасибі", Але, на жаль, зовсім не тим людям. Вони й без того дуже щасливі Й нізащо нас не осудять. Та тільки-но життя дасть ляпас, Хоч це хвороба останньої ступені Або кілька "друзів" позбулись гримас - Ми, недолюблені і недослухані, Мчимось до рідної домівки, І, виплакавшись в тісній садибі, Вирушаємо в нові мандрівки, Знову забувши сказати "Спасибі".
2018-08-18 11:14:25
4
0
Інші вірші поета
Ніхто не віда, що у неї на душі Настане час Заставка екрану Фільми
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4318
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3047