Спасибі батькам
Як багато говоримо слів -
Невпевнених, веселих і злих.
Як багато щодня читаєм рядків
На шпальтах і зворотах книг.
Як багато ми пам'ятаємо -
Дати, уривки, дні без злив...
Та все одно забуваємо
Про наших дорогих батьків.
Упевнено крокуючи до мрії,
Ми навмисно не помічаємо тих,
Хто, підтримуючи наші надії,
Захищаючи від поглядів злих,
Витрачають задарма свій час
Навіть без сподівать на подяку.
Вони, попри все, захищають нас,
Не отримуючи при цьому відзнаки.
Ми часто говорим "Спасибі",
Але, на жаль, зовсім не тим людям.
Вони й без того дуже щасливі
Й нізащо нас не осудять.
Та тільки-но життя дасть ляпас,
Хоч це хвороба останньої ступені
Або кілька "друзів" позбулись гримас -
Ми, недолюблені і недослухані,
Мчимось до рідної домівки,
І, виплакавшись в тісній садибі,
Вирушаємо в нові мандрівки,
Знову забувши сказати "Спасибі".
2018-08-18 11:14:25
4
0