Серця заржавіли
Вікторія Яковчук
Нехай називають кохання забавами, І доводять, що воно аж ніяк не вічне, Їхні серця давно вже заржавіли, Та й ми - явище доволі незвичне. Нехай інші шукають щастя в замках, В каменях, золоті й шовках; Ми ж маємо фотографії в рамках І піццу на вечірніх парковках.
2021-03-20 08:47:43
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Яковчук
підтримую)
Відповісти
2021-03-20 09:08:54
Подобається
Кохана
Кохання вічне: воно завжди трансформується, приймає різні форми Спочатку це закоханість, далі прив'язаність та звичка, потім порідненість
Відповісти
2021-03-20 22:34:23
Подобається
Інші вірші поета
Ніч Не забирай мене в тих... Піти в кіно До біса гаманці
Інші поети
Наталі
@thumbelina_natali
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3260
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13198