Серця заржавіли
Вікторія Яковчук
Нехай називають кохання забавами, І доводять, що воно аж ніяк не вічне, Їхні серця давно вже заржавіли, Та й ми - явище доволі незвичне. Нехай інші шукають щастя в замках, В каменях, золоті й шовках; Ми ж маємо фотографії в рамках І піццу на вечірніх парковках.
2021-03-20 08:47:43
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Яковчук
підтримую)
Відповісти
2021-03-20 09:08:54
Подобається
Кохана
Кохання вічне: воно завжди трансформується, приймає різні форми Спочатку це закоханість, далі прив'язаність та звичка, потім порідненість
Відповісти
2021-03-20 22:34:23
Подобається
Інші вірші поета
Ти ніби дорослий Коли Ви плювали на мене з високої вежі... Насилля
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5233
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6142