Падати не можна літати
Вячеслав Коголь
⠀ Досі вíрю в своє божевíлля. Воно мчить із шаленою швидкістю, І немає на світі подібної сили, Що зрівняється з ним у вічності. ⠀ Воно тягне до тлінних небес, Де хаóс із думóк неприка́яних, Де позаду буде́нні, скупí інтереси, А попереду - шок від паніки. ⠀ Ти летиш до незримих зіро́к, Відчуваючи смак неваго́мості, Потім падаєш стрíмко, торкáючи дно, Бо не місце польоту в свідóмості. ⠀ І потрóху стає тобі боляче, Як коту, що із Éрвіна до́слідів, Зна́хiдка стане сигналом для творчості, А біль від падіння - постріл для роздумів. ⠀ Бо знаходиш ти там (несподíвано) Те чому не суди́лося ста́тися. Воно ви́ллється тихо, і дуже помíрно На прозо́рих, неза́йманих а́ркушах. ⠀ Ти напи́шеш доступною мовою, Щоби хтось тебе, все ж, зрозумів. Щоб почув усю суть під промо́вою, І побачив тебе поміж слів. (Спільний вірш. Співавтор: Олена Скурська)
2020-05-27 14:07:26
6
0
Інші вірші поета
Смарагдовий Потяг Pо́llice vе́rso "Чи моя ти, впала зірочко?" Павук
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Broken Heart
@shippaishita_jisatsu
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4823
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1509