Падати не можна літати
⠀ Досі вíрю в своє божевíлля. Воно мчить із шаленою швидкістю, І немає на світі подібної сили, Що зрівняється з ним у вічності. ⠀ Воно тягне до тлінних небес, Де хаóс із думóк неприка́яних, Де позаду буде́нні, скупí інтереси, А попереду - шок від паніки. ⠀ Ти летиш до незримих зіро́к, Відчуваючи смак неваго́мості, Потім падаєш стрíмко, торкáючи дно, Бо не місце польоту в свідóмості. ⠀ І потрóху стає тобі боляче, Як коту, що із Éрвіна до́слідів, Зна́хiдка стане сигналом для творчості, А біль від падіння - постріл для роздумів. ⠀ Бо знаходиш ти там (несподíвано) Те чому не суди́лося ста́тися. Воно ви́ллється тихо, і дуже помíрно На прозо́рих, неза́йманих а́ркушах. ⠀ Ти напи́шеш доступною мовою, Щоби хтось тебе, все ж, зрозумів. Щоб почув усю суть під промо́вою, І побачив тебе поміж слів. (Спільний вірш. Співавтор: Олена Скурська)
2020-05-27 14:07:26
6
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2165
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2206