Падати не можна літати
Вячеслав Коголь
⠀ Досі вíрю в своє божевíлля. Воно мчить із шаленою швидкістю, І немає на світі подібної сили, Що зрівняється з ним у вічності. ⠀ Воно тягне до тлінних небес, Де хаóс із думóк неприка́яних, Де позаду буде́нні, скупí інтереси, А попереду - шок від паніки. ⠀ Ти летиш до незримих зіро́к, Відчуваючи смак неваго́мості, Потім падаєш стрíмко, торкáючи дно, Бо не місце польоту в свідóмості. ⠀ І потрóху стає тобі боляче, Як коту, що із Éрвіна до́слідів, Зна́хiдка стане сигналом для творчості, А біль від падіння - постріл для роздумів. ⠀ Бо знаходиш ти там (несподíвано) Те чому не суди́лося ста́тися. Воно ви́ллється тихо, і дуже помíрно На прозо́рих, неза́йманих а́ркушах. ⠀ Ти напи́шеш доступною мовою, Щоби хтось тебе, все ж, зрозумів. Щоб почув усю суть під промо́вою, І побачив тебе поміж слів. (Спільний вірш. Співавтор: Олена Скурська)
2020-05-27 14:07:26
6
0
Інші вірші поета
"Зустріч в старому вагоні" Світ після мене Вагомий внесок Душа Мегаполісу
Інші поети
Katy_May
@Katy_May
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1497
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2441